Зліпив Бог із глини людини, і залишився в нього невеликий шматочок глини. – Що тобі зліпити, людино? – спитав Бог. Чоловік подумав-подумав, і попросив: – Зліпи мені щастя. Але Бог, хоч і все бачив і все знав, не знав, що таке щастя. Дав він глину людині і сказав: – Зліпи собі сам своє щастя! Вип’ємо ж за успіхи у цій справі!
На іспиті в автошколі інструктор запитує курсанта: – Ось ти їдеш вузькою гірською дорогою. Зліва стоїть стара жінка, праворуч – молода дівчина. Кого давитимеш? – Звісно, бабусю! – Дурень! Гальмо давити будеш! Вип’ємо за те, щоб побачивши красиву дівчину у нас не відмовляли гальма!
Приходить юнак до вчителя і просить, щоб той навчив його жити. Вчитель каже: – Добре. Іди на цвинтар і облай усіх, хто там лежить. Коли юнак повернувся, вчитель його спитав: – Ну як? Учень відповідає: – Мовчать. – Тоді піди і похвали їх. Учень пішов. Діалог після його повернення: – Ну як? – Знову мовчать. – Ось так і ти роби: хвалять тебе – мовчи, лають – теж мовчи. Так вип’ємо за цю мудрість, бо недарма кажуть: людина два роки вчиться говорити, а все інше життя – тримати язик за зубами.
Пройшла чутка, ніби в одній ущелині один мисливець застрелив величезного тигра, і ось усі мисливці побігли до цієї щасливої ущелини. А тим часом перший мисливець в іншому місці убив великого ведмедя. Ватага мисливців кинулася туди, а мисливець-майстер у третій ущелині вистежив запеклого барса… Хто ж, питається, справжній мисливець? Той, хто шукає здобич сам, або ті, хто бігає за ним слідом? Тож вип’ємо ж за те, щоб завжди йти своїм шляхом і бути справжнім мисливцем
Поїхали два сусіди на базар вино продавати. Дорогою сіли перепочити і перекусити. – Добре б зараз по склянці вина випити! – зітхнув один. – Добре добре, але вино ми веземо продавати і не можна витрачати жодної краплі, – сказав другий. Тоді перший обшарив кишені, знайшов п’ятак і каже сусідові: – Налий мені вина на п’ятачок. Той налив йому склянку, потім повернув йому п’ятак. і попросив: – А тепер ти мені налий. Так і ходив п’ятак із рук у руки, поки не спорожніли обидва бурдюки. Два сусіди захропіли хмільні та задоволені торгівлею. Тож вип’ємо ж за вдалі угоди!
Як казав Бернард Шоу: Є дві трагедії. у житті людини: одна – коли її мрія не здійснюється, інша – коли вона вже здійснилася”. Я хочу підняти келихи за те, щоб наші мрії збувалися, але на їх місце тут же приходили ще більш нездійсненні, які б теж збувалися, і так без зупинки!
Один розумний чоловік сказав: “Ніщо так не скорочує життя… як відстань між тостами”. Давайте вип’ємо за те, щоб ми жили якнайдовше!
У душі є своя витонченість, своя велич, яка проявляються у шляхетності вчинків. Якось до великого шаха привели старого поета, який образливо відгукнувся про його правління. Придворні чекали, що шах розгнівається. Але той вразив їх великодушністю: не просто виявив милість, але похвалив вірші та нагородив поета. Був такий фракійський цар Кортіс. Він щедро заплатив за доставлений йому чудовий і розкішний посуд, але так як цей посуд був дуже тендітний, він розбив його, щоб позбавити себе приводу гніватися на своїх слуг. Давайте вип’ємо за красу і шляхетність наших вчинків!
Привітання з Днем народження
Приєднуйтесь до наших соціальних груп та каналів і отримуйте наші нові листівки одні з перших.
facebookЯкось до мудреця прийшли двоє людей, щоб він допоміг їм вирішити суперечку. Мудрець уважно вислухав одного з них і сказав: – Так, ти абсолютно правий! Потім довго та зосереджено слухав іншого і зрештою сказав: – Так, ти абсолютно правий! Тоді дружина мудреця здивувалася і сказала йому, що обидва сперечальники не можуть бути мають рацію одночасно. Він подумав ще трохи і відповів їй: – Знаєш, і ти теж маєш рацію! Тож давайте вип’ємо за гнучкість мислення!