Філософ Діоген сказав: “Бути багатим і мати багато грошей – не одне й те саме. По-справжньому багатий той, хто задоволений своїм життям. Вип’ємо за багатство!
Один слуга нахвалював свого пана. Той запитав у нього: Чому ти мене хвалиш? Мені здається, ти круглий дурень або ж хочеш зрадити мене. Невже ти не бачиш у мені ніяких вад? Тоді ти наче круглий дурень. Якщо ж бачиш вади мої і не застерігаєш мене проти них, значить, ти мене зраджуєш”. Ось такий мудрий і справедливий пан. Вип’ємо за справедливість!
На Кавказі є повір’я, що час, проведений з друзями, не зараховується до віку. Тож вип’ємо за друзів, які зберігають нашу молодість!
Було колись сказано мудрецем: “Бережись козла спереду, коня ззаду, а жінки зверху. Бо, коли прозіваєш, вона сяде до тебе на шию. Вип’ємо за те, щоб нам на шию ніхто не сідав!
Якийсь чоловік закопав у землю чимало золота. Щодня він приходив поглянути на заповітне місце. Один хитрун помітив це і подумав: “Піду відкопаю те містечко, що там?”. Задумано – зроблено: хитрун золото вирив, а замість нього поклав великий камінь. Вкотре власник скарбу вирішив глянути на нього, але, розрив землю, побачив лише великий камінь. І він гірко заплакав. Підійшов до нього той, хто вкрав скарби, і спитав, чому сльози ллє. – Я закопав тут золото, не бажаючи його витрачати, – відповів скуповець. – І ось, все золото вкрадено, а замість нього лежить камінь. І сказав йому злодій: – Навіщо ж плакати? Чи не все одно тобі, золото чи камінь лежить у землі, коли ти не збирався нічого витрачати? Піднімемо ж тост за тих, хто не перетворює свій капітал на подобу каменю, а витрачає його на радість і благо своє та своїх друзів та близьких!
Жила-була дівчина незрівнянної краси, але в неї не було ні чоловіка, ні нареченого. Справа в тому, що поряд з нею жив мудрець, і він сказав: – Той, хто зважиться поцілувати красуню – помре! Всі знали, що мудрець ніколи не помилявся, тому сотні відважних джигітів дивилися на дівчину здалеку, не наважуючись навіть підійти до неї. І раптом одного разу з’явився юнак, який з першого погляду, як і всі інші, закохався у красуню. Але він миттєво переліз через огорожу, підійшов та поцілував дівчину. – Ах! – вигукнули джигіти. – Зараз він помре! Але юнак поцілував дівчину ще раз і ще. І вона відразу погодилася вийти за нього заміж. – Але як же так? – Вигукнули інші джигіти. – Ти, мудрець, передрікав, що той хто поцілує красуню – помре?! – Так і буде, – відповів мудрець. – Але я ніколи не казав, що це станеться зараз. Він помре колись потім, коли після багатьох років щасливого життя настане його термін. Тож вип’ємо за тих, хто вміє уважно слухати. Навіть такі довгі тости!
Струмок, що добіг до моря, побачив перед собою неоглядні блакитні простори і змішаний з цією великою блакиттю, не повинен забувати те джерело високо в горах, від якого почався його шлях по землі і весь той кам’янистий, вузький, порожистий, звивистий шлях, який довелося йому подолати. Так вип’ємо ж за те, щоб ми ніколи не забували своїх витоків!
Бик скаржився ослу: – Розчарувався я в коровах: ліниві, товсті, дурні. – Мабуть, я теж розчаруюсь у коровах, – відповідав осел. – А ти чому? – здивувався бик. – Розумієш, якщо я розчаруюсь у людях, то отримаю по хребту, а якщо в коровах – то це цілком безпечно… Друзі, пропоную випити за те, щоб ми ніколи не розчаровувалися у людях!
Привітання з Днем народження
Приєднуйтесь до наших соціальних груп та каналів і отримуйте наші нові листівки одні з перших.
facebookЧим мудра людина відрізняється від розумної? Мудра людина ніколи не потрапить у таку ситуацію, з якої розумний із честю вийде. Так давайте піднімемо келихи за те, щоб у нас вистачило терпіння бути розумними, розуму – стати мудрими та мудрості – залишатися при цьому самими собою!
Високо в горах Кахетії жив орел із орлицею і маленькими орлятами. Якось, повертаючись з полювання вирішив орел випробувати свою орлицю, перевірити, наскільки вона хоробра, як захищає гніздо, орлят від чужих … Він одягнув на себе шкуру тигра і почав повільно підбиратися до гнізда… Орлиця, побачивши, що тигр крадеться до гнізда сміливо кинулась на нього. Вах, як вона його клювала, била крилами, і рвала пазурами! І не давши навіть схаменутися скинула на саме дно найглибшої ущелини. Так вип’ємо ж за те, щоб у якому б вигляді чоловік не приходив додому дружина б його завжди впізнавала!