Тосты 🥂 стихами на украинском языке

У молодості здається, що щастя попереду,
у старості здається, що щастя – позаду.
Як його не пропустити?
Напевно, найкраще – радіти теперішньому. Цим і займемось, друзі!

Йшов дорогою якийсь чоловік із дружиною.
Зустрівся якийсь дурень,
обійняв жінку і поцілував.
Дістав тут чоловік із кишені п’ять карбованців
і подарував дурню. Здивувалася дружина такому вчинку,
а чоловік їй пояснив:
“Ці п’ять карбованців обов’язково його занапастить”.
І справді – не минуло й години,
як почули вони постріл.
Виявляється, прогулювалися дорогою наречений з нареченою.
Дурень побачив їх і подумав – дай і цю поцілую,
Може, десятку подарують. Поцілував він дівчину,
а хлопець розлютився, вистрілив і вбив дурня на місці.
Так вип’ємо ж за те,
щоб ми завжди вкладали гроші у вигідну справу!

Китайська мудрість каже:
“Ті хто не відчуває сорому вже не люди”.
Засоромимося і вип’ємо за цю китайську мудрість!

Як мудро зауважив Ґете, юнацькі вади
не слід зберігати до старості,
бо старість приносить свої.
Так вип’ємо ж за мудрість,
яка говорить: кожному – своє.

Лев, осел та лисиця вирішили жити разом
і вирушили на полювання. Вони наловили
багато здобичі, і лев звелів ослу її поділити.
Осел розділив видобуток на три рівні частки
і запропонував леву обирати. Розсердився лев,
зжер осла, а ділити наказав лисиці.
Лисиця звалила весь видобуток в одну купу,
а собі залишила лише зовсім небагато
та запропонувала леву зробити вибір.
Запитав її лев: “У кого ти навчилася
так добре ділити?
– “У з’їденого віслюка!” – відповіла лисиця.
Вип’ємо за те, щоб вчитися на помилках інших,
а не на своїх власних.

Як сказав Шота Руставелі: “Що ти сховав,
Те пропало. Що ти віддав, те – твоє!”.
Давайте віддавати один одному тепло душі!
За вас, любі!

Одного разу Моллі разом із сином довелося
вирушити до сусіднього села. Він посадив сина
на віслюка, а сам пішов пішки. Через деякий час
їм зустрілися люди і хтось із них сказав:
– Дивіться, літня людина йде пішки,
а молодий їде.
Моллі зсадив сина з сідла, а сам поїхав верхи.
Незабаром їм зустрівся цілий натовп людей,
один із них, подивившись на Моллі та його сина, сказав:
– Подивіться на них! Здоровий чоловік сидить
на віслюку, а маленький йде пішки.
Моллі зліз із осла, пустив його попереду,
а сам із сином пішов пішки.
Пройшли вони трохи та знову
зустріли людей. Один із них сказав:
– Подивіться на них, подивіться на них!
Осел іде порожняком, а вони б’ють собі ноги
по камінню та піску.
Моллі сів на осла і посадив із собою сина.
Проїхали вони ще трохи, і ще раз зустріли
кілька людей, і ті почали сміятися:
– Подивіться на них! Вдвох залізли на осла,
бідолаха і дихнути не може. Моллі потихеньку
зліз із осла, зняв із нього сина, звалив осла
на спину і сказав:
– Здається, я тільки так зможу позбутися
від осудження цих людей.
Тож вип’ємо ж за те, щоб ми ніколи
не звертали уваги на людський осуд,
а впевнено йшли б своєю дорогою!

Мудрець сказав: “Коли прощаєш, отримуєш
задоволення набагато більше, ніж від помсти,
оскільки прощення викликає похвалу,
а помста – каяття.”
Давайе будемо частіше прощати одне одному
наші помилки та промахи і таким чином
отримувати взаємне задоволення!

Якось пролився мед, і на нього налетіли мухи.
Але коли загрузли вони і не змогли полетіти,
то вигукнули: “Нещасні ми! За недовгу
насолода занапастили своє життя”.
Так вип’ємо за помірність завжди і в усьому
і будемо пам’ятати, до якого сумного кінця
привела мух їхня жадібність.

До стада мавп прийшла чужа мавпа
і попросилася переночувати.
– Ночуй, – сказав ватажок, – але врахуй, по наших
законам у стаді не повинно бути зайвих,
тому вранці ти маєш піти.
Вранці ватажок перерахував стадо і оголосив:
– Вона не пішла. Тому, за нашими законами,
ми маємо її з’їсти.
З’їли.
– Ви з’їли не ту, – зізналася чужа мавпа.
– Це не важливо, – сказав ватажок,
– Головне дотриматися закону!
Пропоную випити
за неухильне дотримання законів!