Тосты 🥂 стихами 2/4 на украинском языке

Мудреця запитали:
– Чому друзі так легко стають ворогами,
а ось ворогів перетворити на друзів дуже важко?
– Але точно так само і будинок зруйнувати легше,
ніж побудувати, – відповів мудрець, – і посудину
розбити простіше, ніж її зробити, та гроші
витрачати легше, ніж заробити їх.
Пропоную тост за те, щоб ми творили, а не руйнували.

Був у батьків єдиний син. Він весело жив,
був щасливий. Стіл ломився, коли він запрошував
друзів. І ось одного разу він зустрів прекрасну
дівчину і вирішив одружитися. Батько каже синові:
– Давай запросимо твоїх друзів.
Син погодився. Настав урочистий день весілля.
Та друзів не було. Нічого не розуміючи, син підійшов
до батька і спитав, що трапилося і чи послав він
запрошення всім друзям. І батько відповів:
– Я надіслав запрошення всім твоїм друзям, але
замість повідомлення про весілля я просив кожного
допомогти тобі. І ти бачиш, що з того вийшло.
Так вип’ємо ж за друзів,
які завжди прийдуть на допомогу!

Плили на кораблі купець та вчений.
Купець був багатий і віз із собою багато товарів,
а вчений нічого не мав. Піднялася на морі буря,
і корабель зазнав аварії.
Врятувалися лише купець та вчений.
Вони вчепилися за колоду, і хвиля винесла їх на берег.
Бачить купець, що вчений пригорюнився,
і каже йому:
– А тобі що сумувати? Це я своє багатство втратив,
а твоє – все з тобою.
Піднімемо келих за те багатство,
яке не можна втратити – за розум!

Вовки хотіли напасти на отару овець, але ніяк
це їм не вдавалося, бо овець сторожили
Великі собаки. Тоді вирішили вони досягти
свого хитрістю і послали вівцям послів
з проханням видати собак: через них, мовляв, і пішла
ворожнеча, і якщо їх видадуть, то між вовками
і вівцями запанує вічний мир.
Вівці не подумали, що з цього може вийти,
та видали собак.
Тоді вовки легко розправилися з
беззахисною отарою.
Вип’ємо ж за те, щоб не уподібнюватися
ні вовкам, ні вівцям.

Селянин зібрався помирати і хотів залишити
своїх синів добрими землеробами.
Скликав він їх і сказав:
– Діти, під однією виноградною лозою у
мене закопано скарб.
Тільки селянин помер, як сини схопили
лопати і перекопали всю земельну ділянку.
Скарба не знайшли, зате перекопаний
виноградник приніс багатий урожай.
Вип’ємо ж за справжній скарб – працю.

Якось Фортуна вирішила покласти на стіл
всі свої блага – корони, великі гроші,
маршальські жезли, славу – і, покликавши мудреця,
сказала:
– Вибери собі благо.
Він, не метуючись, пробуючи і зважуючи
кожне благо вибрав золоту середину.
Вип’ємо ж за те,
щоб і ми завжди вибирали золоту середину!

Відомо, що з мудрості випливають такі
три можливості: виносити правильні рішення,
безпомилково говорити і безпомилково робити те,
що слід.
Тож давайте ж вип’ємо за наше рішення
зібратися сьогодні тут, за промови,
які ми вимовляємо, і за те,
що ми робимо – п’ємо!

Стоять три богатирі на роздоріжжі доріг і читають:
“Направо підеш – смерть знайдеш,
прямо підеш – голову залишиш на дорозі,
ліворуч підеш – ідіотом станеш”.
Перший богатир пішов праворуч.
Йшов, йшов, смерті не знайшов.
Другий богатир пішов прямо і бачить
на дорозі велика голова. Хотів він зрушити її,
та не зміг і залишив на дорозі.
Третій богатир пішов ліворуч.
Чи довго, чи коротко йшов, бачить – Змій Горинич.
Дві голови сплять, а третя дивиться.
Відрубав богатир йому голову, а дві прокинулися.
і шиплять: “Ну, ідіот, ну, ідіот!”
Вип’ємо за те, щоб кожен сміливо йшов своїм шляхом,
як би не пудрили йому мізки!

Як сказав один мудрий чоловік:
– Не смерть, а життя є випробуванням мужності.
То ж витримаємо з честю це випробування!

Чим більше ми шукаємо сенс життя,
тим менше його у нашому житті.
І навпаки. Відкидаючи сенс життя,
ми наповнюємо своє життя великим змістом.
Так не шукатимемо ж пригод на свою голову!