Тосты 🥂 4/4 на украинском языке

Зліпив Бог із глини людини, і залишився в нього
невеликий шматочок глини.
– Що тобі зліпити, людино? – спитав Бог.
Чоловік подумав-подумав, і попросив:
– Зліпи мені щастя. Але Бог, хоч і все бачив
і все знав, не знав, що таке щастя.
Дав він глину людині і сказав:
– Зліпи собі сам своє щастя!
Вип’ємо ж за успіхи у цій справі!

На іспиті в автошколі
інструктор запитує курсанта:
– Ось ти їдеш вузькою гірською дорогою.
Зліва стоїть стара жінка, праворуч – молода дівчина.
Кого давитимеш?
– Звісно, бабусю!
– Дурень! Гальмо давити будеш!
Вип’ємо за те, щоб побачивши красиву дівчину
у нас не відмовляли гальма!

Приходить юнак до вчителя і просить, щоб той
навчив його жити. Вчитель каже:
– Добре. Іди на цвинтар і облай усіх,
хто там лежить. Коли юнак повернувся,
вчитель його спитав:
– Ну як?
Учень відповідає:
– Мовчать.
– Тоді піди і похвали їх. Учень пішов.
Діалог після його повернення:
– Ну як?
– Знову мовчать.
– Ось так і ти роби: хвалять тебе – мовчи,
лають – теж мовчи.
Так вип’ємо за цю мудрість, бо недарма
кажуть: людина два роки вчиться говорити,
а все інше життя – тримати язик за зубами.

Пройшла чутка, ніби в одній ущелині один мисливець
застрелив величезного тигра, і ось усі мисливці
побігли до цієї щасливої ущелини.
А тим часом перший мисливець в іншому місці
убив великого ведмедя. Ватага мисливців
кинулася туди, а мисливець-майстер у третій ущелині
вистежив запеклого барса…
Хто ж, питається, справжній мисливець?
Той, хто шукає здобич сам, або ті,
хто бігає за ним слідом?
Тож вип’ємо ж за те, щоб завжди йти своїм
шляхом і бути справжнім мисливцем

Поїхали два сусіди на базар вино продавати.
Дорогою сіли перепочити і перекусити.
– Добре б зараз по склянці вина випити! –
зітхнув один.
– Добре добре, але вино ми веземо продавати
і не можна витрачати жодної краплі, – сказав другий.
Тоді перший обшарив кишені, знайшов п’ятак
і каже сусідові:
– Налий мені вина на п’ятачок.
Той налив йому склянку, потім повернув йому п’ятак.
і попросив:
– А тепер ти мені налий.
Так і ходив п’ятак із рук у руки,
поки не спорожніли обидва бурдюки.
Два сусіди захропіли хмільні та задоволені торгівлею.
Тож вип’ємо ж за вдалі угоди!

Як казав Бернард Шоу: Є дві трагедії.
у житті людини: одна – коли її мрія
не здійснюється, інша – коли вона
вже здійснилася”.
Я хочу підняти келихи за те,
щоб наші мрії збувалися,
але на їх місце тут же приходили
ще більш нездійсненні,
які б теж збувалися, і так без зупинки!

Один розумний чоловік сказав:
“Ніщо так не скорочує життя…
як відстань між тостами”.
Давайте вип’ємо за те,
щоб ми жили якнайдовше!

У душі є своя витонченість, своя велич,
яка проявляються у шляхетності вчинків.
Якось до великого шаха привели старого поета,
який образливо відгукнувся про його правління.
Придворні чекали, що шах розгнівається.
Але той вразив їх великодушністю: не просто виявив милість,
але похвалив вірші та нагородив поета.
Був такий фракійський цар Кортіс.
Він щедро заплатив за доставлений йому
чудовий і розкішний посуд, але так як цей
посуд був дуже тендітний, він розбив його,
щоб позбавити себе приводу гніватися на своїх слуг.
Давайте вип’ємо за красу
і шляхетність наших вчинків!

Якось до мудреця прийшли двоє людей,
щоб він допоміг їм вирішити суперечку.
Мудрець уважно вислухав одного з них
і сказав:
– Так, ти абсолютно правий!
Потім довго та зосереджено слухав іншого
і зрештою сказав:
– Так, ти абсолютно правий!
Тоді дружина мудреця здивувалася і сказала йому,
що обидва сперечальники не можуть бути
мають рацію одночасно. Він подумав ще трохи
і відповів їй:
– Знаєш, і ти теж маєш рацію!
Тож давайте вип’ємо за гнучкість мислення!