Пожелания с добрым утром ⏰🥱 стихами 3/4 на украинском языке

Я так люблю тебе, і вірю,
Що це кохання не мине.
І ти, так само, без зупину
Будеш нагадувать про це.
Я знаю, що зі мною тяжко,
Що я нестерпна, та проте…
Ти залишаєшся зі мною,
бо в тебе сердце золоте!
Згадай, як я тебе повчала,
Коли я гнівалась, кричала, –
Ти все терпів, ти лиш мовчав,
І навіть іншу не шукав.
І знаю я, що ти зі мною,
В період радості й біди,
Що не покинеш ти ніколи
У стані смутку й самоти.
Тож знай, коханий, Я З ТОБОЮ,
З тобою разом, наяву.
Я буду жити лиш тобою,
БО ЛИШ ДЛЯ ТЕБЕ Я ЖИВУ!!!

Танцюй, неначе ніхто не дивиться.
Співай, неначе ніхто не чує.
Кохай, неначе ніхто ніколи не причиняв тобі болю.
Живи, неначе на Землі – рай!
Доброго ранку, люба.

Ніжний світанок у вікно заглядає,
Доброго ранку тобі він бажає.
Прокидайся, моє серденько,
Новий день зустрічай раненько.
Чашку кави скоріш наливай,
І про мене ти згадай.

Моє кохане сонечко,
З добрим раночком, щастячко.
Хай день твій сіяє
І тільки радість тобі дарує.

Щоб спів твій був, як рання пташка,
Я голос твій, як рання річка.
А душа щоб радісна була,
І піснями тебе забавляла.

А серденько щоб кохало,
І від любові щоб горіло.
А рання діамантова роса
Щоб не бачила твої сльози.

Кричу на весь цей світ: Кохаю!
І скромно додаю: Вітаю!
Тому, що я тебе люблю,
Тому, що я тебе люблю як сніг
Останній і жаданий гріх,
Ти мені шепочи, що я забути мушу
Ні , я взяв з собою твою душу.
Вона лише зі мною і належить мені.
У добрі і підступному злі
У моєму здичавілому коханні.
Ти мій ангел!
Приречений і останній!

Я дарую тобі надвечіря
Літом солов’їним оповите
Запах голубої матіоли
І світанки росами омиті.

Я дарую тихий шепіт ночі
І троянду в срібному світанні
Я бажаю, ні – я просто хочу,
Щоб збулись усі твої бажання.

Я згадую тебе,
Тендітний чую голос,
А осінь розгорта із листя килими.
Я згадую тебе,
А в серці квітне поросль
Кохання і журба, які зростили ми.

Ти – небес бездонна висота.
Океанів неоглядні ширі.
Ти – у небі чайка золота,
Білий світ у злагоді та в мирі.
Ти – зоря, що за мільйони миль,
І розрада у тяжкій зажурі,
У твоїх очах то повен штиль,
То цунамі невблаганні бурі.
Ти, як космос, – без небес і дна,
Недосяжна, тиха і всевладна.
Ти – весна над світом молода,
Доброму і світлому початок.
Ти й в своїй гріховності свята,
Велелюдне, многолике свято.
То метеоритом спалахнеш,
В безвісті навіки десь пропавши.
То нарцисом в когось зацвітеш
На екрані пам’яті назавжди.
Землю грієш, наче свій вігвам,
Силою єства та сонцем плоті.
Гімн співаю серцю і рукам,
Непогрішним в щасті та в скорботі.

Мила, Кохана, Єдина,
Тебе лиш чекаю під зорями,
Шляхом Чумацьким, зорями зораним
До тебе спішу, Єдина.
Де ти, Кохана, Єдина, Мила,
Чи знайду тебе я, чи може впаду
На срібну дорогу від зорепаду
Усмішок твоїх, мила,
Єдина, Мила, Кохана,
Любов наша варта вічності.
Тобі лиш присягну у вірності,
Зоре моя кохана.

Доброго ранку, кохання моє.
Сонечко ясне на небі встає.
Хай його дотики ніжність дарують
Та замість мене тебе поцілують.

Знай, дуже-дуже на зустріч чекаю,
Згадую часто, без тями кохаю.
Мрію скоріше тебе обійняти,
Завжди медові уста цілувати.