v
 


Привітання
  з днем народження
  новонародженим
  з весіллям
  з днем матері
  з новим роком
  з 8 березня
  з днем Валентина
  з днем армії
  з першим вересня
  з днем вчителя
  з днем студента
  з днем ангела
  з великоднем
  з різдвом
  щедрівки
колядки
 


Тости
  весільні
  на день народження
  на новий рік
   


Іменини
  календар іменин
   


Народна творчість
  Антологія Української народної творчості
   
  народні пісні
  колискові пісні
  приказки
  прислів'я
  загадки
  скоромовки
   
   
   
   
   
   
  1

 

 

Колядки та щедрівки.

перейти до колядок та щедрівок...


Колядки та щедрівки — пісні, що були важливою складовою чистиною колись розгорнутого обряду зустрічі Нового року. Виконувався обряд в період зимового сояцевороту (з 24 грудня по 6 січня).

Вчені гадають, що колядування й щедрування своїм походженням сягає и епоху патріархально-родового суспільно-економічного устрою. Протягом віків обряд видозмінювався, поступово включалися нові компоненти, але основний його смисл залишався тим самим: силою слова і обрядових дій сприяти добробутові селянської родини, пророкувати і вірити у здійснення побажань удачі у веденні господарства, рясного врожаю на полі і в саду, гарного приплоду худоби на оборі.

Походження назви «колядка» остаточно не вияснене, хоч новорічні пісні, об'єднувані цим поняттям, відомі більшості народів Європи. Назва «щед­рівка», що збереглася тільки на Україні, точніше проявляє призначення цього виду пісенності: накликати щедрість природи величальними піснями.

Колядували хлопці, ходячи по дворах із саморобною зіркою, іноді — у супроводі перевдягнених Малапки, кози, ведмедя, солдата. Якщо їх запрошували до хати, вони розігрували сценки з народної вистави, яка пер­вісно переслідувала ту ж мсту, що й пісні напророкувати добробут у гос­подарстві («Де коза ходить, там жито родить, де коза ногою, там жито копою, де коза рогом, там жито стогом»), а пізніше перетворилися на святочну розвагу. Зібрані під час колядування подарунки складали почастуяок на спільній вечері молоді.

Щедрували в новорічну ніч переважно дівчата; в перший день нового року головну роль одержували діти: вони ходили по хатах з «засівалками» чи «носипалками», посипаючи навколо себе зерном, і виголошували коротенькі мі |ішики-побажання, які часто мали гумористичне забарвлення.

В колядках і щедрівках на повну силу буяє народна фантазія, бажане видає­ться за дійсне; яскріє казковий світ, де навіть звичайні побутові речі світять­ся золотом і сріблом, де панує розважливість, розум, добро і злагода, де всі заможні й веселі — господар такий ясний і красний, як місяць, його жона — IIк сонце, діти — як зірки.

Традиція нагромадила цикли однотипних пісень: величання господарю, його дружині, хлопцям, дівчатам, вдовам, бабусям. Окрему групу становлять колядки й щедрівки жартівливого й пародійного характеру.
ІЗажанням возвеличити господаря викликане часте порівняння його з «королем», «царем», «боярином», «паном» — ці поняття в народному тлума­ченні є узагальненим образом благополуччя, а не кастової приналежності.

Тому й співають господареві, вихваляючи його хазяйство: «Нема такого коня і в самого короля, нема такого меча і в самого пан и ч а» (!). Слухаючи ] пісню, навіть убогий селянин бачив себе статечним хазяїном, труди якого і увінчані достатком — він сидить за тисовим столом, застеленим килимом, а на ; ньому — щедрі наїдки: «пшеничний хліб», «риба у мідяних горщиках»...і

Босонога дружина хазяїна теж ставала на мить уявною власницею «лися­чої шуби», «шовкового пояса», «чобіток за два червінці». Величальні пісні , славили її розум, доброзичливість, домовитість. У колядках дівчині підкрес- 1 лена її незвичайна краса, скромність, працьовитість; хлопець показаний як надія сім’ї, захисник рідного краю, переможець ворогів, він нерозлучний із своїм бойовим конем, котрий «море перескочить і стремен не вмочить». -

При всій гіперболізації і фантастичності у колядках та щедрівках про­глядає реальний грунт. Обрії фантазії в них не такі вже й неосяжні, під райдужним, позолоченим, уквітчаним серпанком бачимо деталі звичайного селянського побуту.

З бігом часу в цей традиційний жанр народної поезії включалися згадки про історичні події, про часи, коли доводилось усім миром відбивати ворожі напади, коли орачі ставали воїнами і йшли «до султана кайдани ламати, братів визволяти». Але й тут домінує думка про мирну хліборобську працю: «Турка ізвоюєм да насієм два лани жита, третій пшениці...»

Переважна більшість колядок і щедрівок мають таку композицію: заспів, основний. текст, приспів (у щедрівках найчастіше «щедрий вечір, добрий вечір») і закінчення — поколядь.

У заспівах найчастіше вказувалося на місце дій: «А в лісі, лісі», «А в луж­ку», «А в саду, да й винограду», «У полі, в полі», «Гей, при дорозі», «На ріці, на бистренькій», «Ой за горою, за кам’яною». Поколядь виконувалася і як окрема пісня, але її основний мотив — прощання з господарями, услав­лення їх, прохання почастувати за віншування — були логічним завершен­ням будь-якої колядки:

А за сим словом — бувай здоров,
Бувай же здоров, пан господарю,
Не сам з собою, із газдинею,
Із газдинею, зо всею челядкою,
Із синоньками, із доненьками.
Гей, дай же, боже, і на двір щастя,
І на двір щастя для худобочки.
Гей, дай же, боже, один стіг вівса,
Один стіг вівса — вже коляда вся!

Цей багатий художньою образністю пісенний жанр здавна привертав до себе увагу збирачів і дослідників українського фольклору. Колядки та щедрівки пуб­лікувалися у багатьох виданнях, починаючи із збірників М. Максимовича, В. За- лєського, Я. Головацького, ї. Вагилевича. Двотомний збірник, спеціально при­свячений, цьому жанру, видав В. Гнатюк. Найбільш значні теоретичні дослі­дження належать О. Веселовському, О. Потебні, І. Свєнціцькому, О. Дею.

В наш час колядування, щедрування й засівання збереглися подекуди і відроджуються як        звичай висловлювати добрі новорічні .по­
бажання.


перейти до колядок та щедрівок ...
 

 

 

 


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання







НОВИНИ

 
     
© Поздоровлення, тости та привітання на всі свята українською мовою 2018