v
 


Привітання
  з днем народження
  новонародженим
  з весіллям
  з днем матері
  з новим роком
  з 8 березня
  з днем Валентина
  з днем армії
  з першим вересня
  з днем вчителя
  з днем студента
  з днем ангела
  з великоднем
  з різдвом
  щедрівки
колядки
 


Тости
  весільні
  на день народження
  на новий рік
   


Іменини
  календар іменин
   


Народна творчість
  Антологія Української народної творчості
   
  народні пісні
  колискові пісні
  приказки
  прислів'я
  загадки
  скоромовки
   
   
   
   
   
   
  1

 

Жниварські пісні.

перейти до жниварськіх пісень...


Жнива — підсумок, реалізація усіх сподівань і зусиль хлібороба. «Хліб — усьому голова». У всьому слов’янському світі до початку жнив готувалися, як до великого урочистого свята і водночас до тяжкої відповідальної роботи, коли доводилось трудитися від зорі до зорі, незважаючи на спеку й спрагу. У перший день жнив урочисто вирушали до схід сонця на поле, вдягнені у чисту одежу, починала першу зачинку найкраща жниця, сніп з першого ужинку — «воєвода» — встановлювався на покуті.

Пісні, виконувані під час жнив, відбивали основні періоди праці й обрядів, з нею пов’язаних. Їх можна поділити на три групи: зажинкові — ті, що величають вправних жниць, перший сніп, бажають починати роботу в добрий час, пророкують добрий врожай, аби кіп було стільки, що «сивий соколойко», ставши на поміч при складанні кіп, не спроможний їх усі зложити, «зо­зулька ж кує — копойки рахує — не злічить» ;власне жниварські — в яких величальні мотиви відступають, а натомість на повен голос звучать скарги на тяжкий труд, на нелюдську втому, на зажерливість господарів, які до ночі тримають голодних наймитів-женців на полі. Тут спостерігається невластиве в інших видах обрядової поезії зіткнення поетичного замилування природою і суворого реалізму підневільної праці.

Третю групу жниварських пісень складають пісні обжинкові, у яких знову переважають нотки бадьорості, оптимізму, задоволення з того, що вдалося завершити найтяжчий етап хліборобського року, який недарма у росіян зветься «страдою». Але от усе лихе вже позаду, дожинається останній сніп, його замаюють червоною стрічкою і з піснями несуть додому (якщо жито свого наділу) або тому господареві, який наймав женців. Цей сніп— «дід», або «осталець» — має символізувати достаток, запоруку нового гарного врожаю, бо ж вилущене з нього зерно першим ляже в землю під час нового осіннього посіву.

На вижатому полі женці залишали кілька стеблин — «бороду», зерно з них витрушували у розпушену серпами землю — на майбутній врожай. Коло «бороди», начебто дякуючи ниві, клали хлібину і воду, лягали і качались по ниві, щоб повернути собі вироблену силу (відзвуки стародавніх вірувань про живодайну силу землі). З останнього вижатого збіжжя, прикрашеного калиною і волошками, робили ще й вінок, який символізував завершення праці — його несла в село найкраща жниця. В піснях величалися роботящі руки, знову звучали піднесені, урочисті, повні високої поезії порівняння — віночок як сонце, як золото, звитий із перлів, він світить, як зірка; женці нагадували господарям про почастунок,— вони заробили його тяжкою працею і тепер чекали віддяки.

Широку популярність обжинкового звичаю своєрідно засвідчив у середині XIX ст. І. Головацький, назвавши упорядкований ним альманах «Вінок русинам на обжинки». У повісті Т. Шевченка «Наймичка» подана картина обжинок. В радянський час українські жниварські пісні у їх взаємозв’язках із фольклором інших слов’ян досліджував Ю. Круть.


перейти до жниварськіх пісень...

 


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання







НОВИНИ

 
     
© Поздоровлення, тости та привітання на всі свята українською мовою 2018