v
 


Привітання
  з Днем народження
  Новонародженим
  з Весіллям
  з Днем матері
  з Новим роком
  з 8 березня
  з Днем Валентина
  з Днем армії
  з Першим вересня
  з Днем вчителя
  з Днем студента
  з Днем ангела
  з Великоднем
  з Різдвом
  Щедрівки
Колядки
 


Тости
  Весільні
  на День народження
  на Новий рік
   


Іменини
  Календар іменин
   


Народна творчість
  Антологія Української народної творчості
   
  Народні пісні
  Колискові пісні
  Приказки
  Прислів'я
  Загадки
  Скоромовки
   
   
   
   
   
   
   

 

Жниварські пісні.

перейти до жниварськіх пісень...


Жнива — підсумок, реалізація усіх сподівань і зусиль хлібороба. «Хліб — усьому голова». У всьому слов’янському світі до початку жнив готувалися, як до великого урочистого свята і водночас до тяжкої відповідальної роботи, коли доводилось трудитися від зорі до зорі, незважаючи на спеку й спрагу. У перший день жнив урочисто вирушали до схід сонця на поле, вдягнені у чисту одежу, починала першу зачинку найкраща жниця, сніп з першого ужинку — «воєвода» — встановлювався на покуті.

Пісні, виконувані під час жнив, відбивали основні періоди праці й обрядів, з нею пов’язаних. Їх можна поділити на три групи: зажинкові — ті, що величають вправних жниць, перший сніп, бажають починати роботу в добрий час, пророкують добрий врожай, аби кіп було стільки, що «сивий соколойко», ставши на поміч при складанні кіп, не спроможний їх усі зложити, «зо­зулька ж кує — копойки рахує — не злічить» ;власне жниварські — в яких величальні мотиви відступають, а натомість на повен голос звучать скарги на тяжкий труд, на нелюдську втому, на зажерливість господарів, які до ночі тримають голодних наймитів-женців на полі. Тут спостерігається невластиве в інших видах обрядової поезії зіткнення поетичного замилування природою і суворого реалізму підневільної праці.

Третю групу жниварських пісень складають пісні обжинкові, у яких знову переважають нотки бадьорості, оптимізму, задоволення з того, що вдалося завершити найтяжчий етап хліборобського року, який недарма у росіян зветься «страдою». Але от усе лихе вже позаду, дожинається останній сніп, його замаюють червоною стрічкою і з піснями несуть додому (якщо жито свого наділу) або тому господареві, який наймав женців. Цей сніп— «дід», або «осталець» — має символізувати достаток, запоруку нового гарного врожаю, бо ж вилущене з нього зерно першим ляже в землю під час нового осіннього посіву.

На вижатому полі женці залишали кілька стеблин — «бороду», зерно з них витрушували у розпушену серпами землю — на майбутній врожай. Коло «бороди», начебто дякуючи ниві, клали хлібину і воду, лягали і качались по ниві, щоб повернути собі вироблену силу (відзвуки стародавніх вірувань про живодайну силу землі). З останнього вижатого збіжжя, прикрашеного калиною і волошками, робили ще й вінок, який символізував завершення праці — його несла в село найкраща жниця. В піснях величалися роботящі руки, знову звучали піднесені, урочисті, повні високої поезії порівняння — віночок як сонце, як золото, звитий із перлів, він світить, як зірка; женці нагадували господарям про почастунок,— вони заробили його тяжкою працею і тепер чекали віддяки.

Широку популярність обжинкового звичаю своєрідно засвідчив у середині XIX ст. І. Головацький, назвавши упорядкований ним альманах «Вінок русинам на обжинки». У повісті Т. Шевченка «Наймичка» подана картина обжинок. В радянський час українські жниварські пісні у їх взаємозв’язках із фольклором інших слов’ян досліджував Ю. Круть.


перейти до жниварськіх пісень...

 


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання







НОВИНИ

 
     
©Привітання, тости та поздоровлення на всі свята українською мовою 2018