v
 


Привітання
  з Днем народження
  Новонародженим
  з Весіллям
  з Днем матері
  з Новим роком
  з 8 березня
  з Днем Валентина
  з Днем армії
  з Першим вересня
  з Днем вчителя
  з Днем студента
  з Днем ангела
  з Великоднем
  з Різдвом
  Щедрівки
Колядки
 


Тости
  Весільні
  на День народження
  на Новий рік
   


Іменини
  Календар іменин
   


Народна творчість
  Антологія Української народної творчості
   
  Народні пісні
  Колискові пісні
  Приказки
  Прислів'я
  Загадки
  Скоромовки
   
   
   
   
   
   
   

 

Історичні пісні.

Ой на горі да женці жнуть

Ой на горі да женці жнуть.
А попід горою,
Попід зеленою,
Козаки йдуть.
А попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Веде запорізьке
Хорошенько!
Посередині пан хорунжий,
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку

На тютюн да люльку
Необачний!
—Гей, вернися, Сагайдачний!
Візьми свою жінку?
Оддай мою люльку,
Необачний!
—Мені з жінкою не возиться;
А тютюн да люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися!
Да викрешем огню,
Да потягнем люльки,
Не журися!
 
 

Ой що то за крячок

Ой що то за крячок,
Що по морю літає?
Ой що то за бурлачок
Да молодців збирає?
Збирайтеся, братця,
Все народ мастеровий,
Зділаємо, братця,
Півтораста возів.
Да накупимо ми, братця,
Півтораста пар волів!
Посадимо ми, братця,
По семи молодців,
А по восьмому —
Поганяльничку,
По дев’ятому —
Кашоварничку,
А но десятому —
Для сторожкості!
Поїдемо, братця,

У славний город, у Азов
І станемо ми, братця,
У дванадцять рядів!
Виходять, братця,
Азовськії купці:
—Показуйте ви,
Славні чумаченьки,
Славний товар із возів.
Ой єсть у нас
Лисиці, куниці,
Ще й чорні соболі,
Да до завтрого не покажем
Ой купці пішли ночувать...
А вставайте, милі братця,
Потихесеньку,
Заряжайте ружжя
Помалесеньку!
Да тоді тряхнули
Да й узяли Азов!

Зажурилась Україна, Бо нічим прожити

Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти,
Котрі молодії —
У полон забрато;
Як заняли, то й погнали
До пана до хана.
Годі тобі, пане-брате,
Гринджоли малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!

Ой ти станеш на воротях,
А я в закаулку,
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Ой щоб слава не пропала
Проміж козаками.
Ой козак до ружини,
Бурлака до дрюка:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!

Розлилися круті бережечки

Розлилися круті бережечки,
Гей, гей, по роздоллі;
Пожурились славні козаченьки,
Гей, гей, у неволі.
Гей, ви, хлопці, ви, добрі молодці,
Гей, гей, не журіться,—
Посідлайте коні воронії,
Гей, гей, садовіться!
Та поїдем у чистеє поле,
Гей, гей, у Варшаву
Та наберем червоної китайки,
Гей, гей, та на славу!
Гей, щоб наша червона китайка,
Гей, гей, не злиняла,
Та щоб наша козацькая слава,
Гей, гей, не пропала!
Гей, щоб наша червона китайка,
Гей, гей, червоніла,
А щоб наша козацькая слава,
Гей, гей, не змарніла!
Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, похилилася;
Чогось наша славна Україна,
Гей, гей, засмутилася.
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей, та піднімемо;
А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо!

Чи не той то хміль

Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?..
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
Ік Жовтому Броду,—
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
Не пий, Хмельницький, дуже
Той Жовтої Води,—
Іде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди.
А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собою веду,—

А все тото, вражі ляхи,
На вашу біду.—
Ой втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей, не один лях лежить
Вищиривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати,
Прийдеться ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали ляхів
Де якії повки,
їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляху
Заплакали діти.
Гей, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляху
Зосталась вдовиця!

Гей, не дивуйте, добрії люди

(Пісня про Максима Кривоноса та Богдана Хмельницького)

Гей, не дивуйте, добрії люди,
Що на Вкраїні повстало.
Там за Дашевим, під Сорокою,
Множество ляхів пропало.
А Перебийніс просить чимало
— Сімсот козаків з собою.
Рубає мечем голову з плечей,
А решту топить водою:
—Ой пийте, ляхи, води калюжі,
Води болотянії.
А що пивали на тій Вкраїні
Вина та меди ситнії.
Дивуються панки, вражії синки,
А що козаки вживають.
Вживають вони щуку-рибаху,
Ще й соломаху з водою.
Ой чи бач, ляше, що наш Хмельницький
На Жовтім піску підбився.
Од нас, козаків, од нас, юнаків,
Ні один панок не скрився.
Ой чи бач, ляше, як козак пляше
На сивіді коні горою.
З мушкетом стане, аж серце в’яне,
А пан од жаху вмирає.
Ой чи бач, ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу.
Як не схотіли, забунтували
Та й утеряли Вкраїну.
Ой та зависли пани, зависли,
Як чорная хмара на Віслі.
Не допустимо ляхви із Польщі,
Поки нашої жизності.
Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки,
Та заберімось в боки!
Загнали панів геть аж за Віслу,
Не вернуться і в три роки.

Та ой як крикнув же та козак Сірко

Та ой як крикнув же та козак Сірко,
Та ой на своїх же, гей, козаченьків:
—Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,
Та збирайтеся до хана у гості!
Та туман поле покриває,
Гей, та Сірко з Січі та виїжджає,
Гей, та ми думали, та ми ж думали,
Що то орли та із Січі вилітали,
Аж то войсько та славне запорізьке
Та на Кримський шлях із Січі виїжджало,
Та ми ж думали, ой та ми ж думали,
Та що сизий орел по степу літає,—
Аж то Сірко на конику виїжджає.
Гей, та ми ж думали, ой та ми ж думали,
Та що над степом та сонечко сяє,—
Аж то військо та славне запорізьке
Та на вороних конях у степу виграває.
Та ми думали, ой та' ми ж думали,
Що то місяць в степу ой зіходжає,—
Аж то козак Сірко та козак же
Сірко На битому шляху та татар оступає.

Ой не шуми, луже, дуже і ти, зелений дубе

(Пісня про смерть Кривоноса)

Ой не шуми, луже, дуже і ти, зелений дубе!
Бо під тобою, зелений дубе, вся баталія буде!
Ой за лугами, за берегами схилилися віти,
Засідають вражі ляхи Перебийноса вбити.
Ой я ляхів, ой я панів не боюся,
Є ще в мене кінь булатшй — з ляхами поб’юся...
—Ой як же поїхав козак ГІеребийніс до куми риби їсти,
Аж прибігають із-під Дашева препоганії вісти:
Ой як гляне козак Перебийиіс у кватирку,—
Аж бігають ляхи, вражі сини, як шашки, по ринку;
Ой як крикне козак ГІеребийніс на джуру малого:
—Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені буланого,
Собі ж сідлай другого — гнідого старого;
Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга,
Бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга...
Ой не вен і в же та козак Перебийи іс та на коня снасти,
Як узяв ляхів, вражих синів, у снопики класти;
Ой як оглянеться козак Перебийніс та на лівеє плече —
Аж із-під Дашева та до Вохова кривавая річка тече;
Ой оглянеться та козак Перебийніс та на правую руку —
Аж не вискочить його буланенький із-під лядського трупу;
Ой оглянеться козак Перебийніс та на джуру малого,—
Аж кладе джура, кладе малий ще лучче за нього.
—Ой поїдьмо, малий джуро, та на Сорочу могилу,
Одвідаєм, джуро малий, вражу людську силу...
Не вспів козак Перебийніс та до могили доїхати,
Як узяв джура та узяв малий пістолі заряджати;
Ой не вспів козак Перебийніс на могилу з’їздити,
Як узяв джура та узяв малий з пістолів палити...
Ой тепер же, ляхи, ой тепер же, папи, ви слави зажили,
Що неживого Перебийноса під могилою положили.

Ой з-за гори високої

Ой з-за гори високої,
З-під Чорного Гаю,
Ой крикнули козаченьки:
—Утікай, Нечаю!

—Не бійтеся, не бійтеся,
Пани отамани.—
Поставив я стороженьку
Усіма шляхами.

Як я маю, козак Нечай,
Звідси утікати,
Славу мою козацькую
Марно потеряти?

—А я тебе, мій Нечаю,
Не убезпечаю:
Держи собі коня в сідлі
Для свого звичаю!

—Ой є в мене Шпак,
Шпак От то добрий хлопець,
Ой той мені дас знати,
Коли утікати.

А я тебе, мій Нечаю,
Не убезпечаю:
Держи собі шабелечку
Та під опанчею!

Коли прийдуть тебе ляхи,
Нечаю, рубати,
Щоби-сь ся мав, мій Нечаю,
Чим обороняти.

—Сідлай, хлопче,
сідлай, малий,
Коня вороного
Та побіжи в чисте поле,
Чи йде ляхів много.

Вертається малий хлопець
Аж із Полонного:
Іде ляшків сорок тисяч,
Тільки без одного.

А молодий козак Нечай
На теє не дбає
Та з кумою з Хмельницькою
Мед-пиво кружляє.

Бо поставив козак Нечай
Три сторожі в місті,
А сам пішов до кумоньки
Щуку-рибу їсти.

Ой погляне козак Нечай
За тихії води —
Іде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди.

Подивиться козак Нечай
В горішню кватирку,—
А вже ляхів, вражих синів,
Повнісінько в ринку.

—Ей, я козак молоденький
Ляхів не боюся,
Маю ж бо я козаченьків
То іі оборонюся.

Ой як крикне козак Нечай
На хлопця малого:
—Сідлай, хлопче,
сідлай, малий,
Коня вороного!

Сідлай мені вороного,
Собі буланого,—
Геть виріжем вражих ляхів,
Геть що до одного!

Ой не встиг козак Нечай
На коника спасти,—
Враз ляхами, як снопами,
По два ряди класти.

Ой кинувся козак Нечай
Від дому до дому
Та зложив же ляхів тисяч
З коней, як солому.

Повернувся козак Нечай
На лівеє плече,—
А вже з ляшків, вражих синів,
Кров ріками тече.

Повернувся козак Нечай
На правую руку,—
Не вискочить Не чаїв кінь
Із лядського трупу.

Ой удався козак Нечай
До коня словами:
—Не доступай, кінь козацький,
До землі ногами!

Ой як стисне козак Нечай
Коня острогами,
За ним ляхів сорок тисяч
З голими шаблями.

Пошпотався під Нечаєм
Коник на купинку,
Зловив ляшок, вражий синок,
Його за чупринку.

Ой вдарився козак Нечай
По полах рукою:
—Ой прийдеться розлучитись
З дітьми і жоною!

—А де ж твої, Нечаєньку,
Воронії коні?
У гетьмана у польного
Стоять на припоні.

—А де ж твої, Нечаєньку,
Кованії вози?
Під містечком Берестечком
Заточені в лози.

—А де ж твої, Нечаєньку,
Дітоньки та жона?
Ой в містечку Берестечку
Сидять собі дома.

А котрий козаченько
Буде з вас у місті,—
Поклоніться моїй жінці,
Нещасній невісті.

Нехай вона назбирає
Срібла-злота досить,
Нехай мене викупляє
Та й останку просить!

Не хотіли вражі ляхи
Срібла-злота брати,
А веліли Нечаєнька
В дрібний мак зсікати.

Гей, молоді козаченьки,
Котрий буде в місті,—
Поклоніться матусеньці,
Нещасній невісті.

Нехай вона нехай плаче,
А вже не виплаче,—
Ой над сином над Нечаєм
Чорний ворон кряче.

За час, за годинку,
За малу хвилинку
Качається Нечаєва
Голова на ринку.

Ой не дбали вражі ляхи
На козацьку вроду,—
Рвали тіло по кавалку,
Пускали на воду.

Ой наварили ляхи пива

Ой наварили ляхи пива,
Та й нікому пити;
Гей, взяли собі Україну,
Та нігде прожити.

Ой наварили ляхи меду,
Та й не шумували;
Гей, взяли собі Україну,
Та й не шанували.

Ой ви, ляшки та недовірки,
Годі ж панувати;
Гей, недалеко іде Гонта —
Дасться він вам знати!

 


 


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання







НОВИНИ

 
     
©Привітання, тости та поздоровлення на всі свята українською мовою 2018